FOLIO I · DENKER
Народився 23 лютого 1840 року в Новому Сончі (Neu Sandez, Галичина, нині Nowy Sącz, Польща), третій із десяти дітей.[1]
У вісім років Menger втратив батька; ще раніше померли четверо його братів і сестер. Для родини це обернулося нестатками й нуждою.
Початок навчання з права та державознавства в Університеті Відня.[1]
Продовження навчання в Празькому університеті з 1860 до 1863 року.[1]
Під час навчання Menger заробляв на життя як журналіст у Львові.
Menger був співзасновником газети «Wiener Tagblatt», а згодом працював редактором газети «Wiener Zeitung».
Здобуття ступеня доктора права в Ягеллонському університеті в Кракові.[1]
Робота редактором львівської газети після здобуття докторського ступеня.[1]
Публікація «Grundsätze» (Засад), основоположної праці Австрійської школи. Габілітація відбулася одразу по тому.[1]
Секретар редакції газети «Wiener Zeitung»; спостерігач і ринковий аналітик Віденської біржі.[9]
У червні 1872 року габілітація з політичної економії в Університеті Відня.[1]
Уже через рік після габілітації Menger отримав екстраординарну професуру у Віденському університеті.[1]
1876 року призначений одним з учителів кронпринца Rudolf; у 1877 та 1878 роках Menger супроводжував його в навчальних подорожах Європою.[1]
Підвищення до ординарного професора політичної економії в Університеті Відня.[1]
Вихід «Untersuchungen»; привід до Methodenstreit з Gustav Schmoller та німецькою історичною школою.[7]
Помер 26 лютого 1921 року у Відні, у 9-му міському окрузі, оточений бібліотекою, що налічувала близько 25 000 томів.[1]
Працею «Untersuchungen über die Methode der Sozialwissenschaften» (Дослідження про метод соціальних наук, 1883) Menger започаткував Methodenstreit зі Schmoller і німецькою історичною школою; несхвальна рецензія Schmoller уперше глузливо назвала прибічників Menger «австрійською школою».[1]
Від 1876 року Menger упродовж двох років викладав кронпринцові Rudolf von Habsburg політичну економію та статистику й супроводжував його в подорожах.[1]
У 1884–1887 роках вивчав правознавство в Інсбруцькому університеті, зокрема в Carl Menger.
Після вивчення правознавства здобув габілітацію під керівництвом Carl Menger.
Carl Menger 1887 року керував підготовкою дисертації Ernst Seidler von Feuchtenegg на ступінь доктора права у Віденському університеті.[2]
Вивчав правознавство в університетах Чернівців і Відня; у біографії його прямо названо учнем Menger.[3]
Від 1890 року вивчав історію, правознавство та економічні науки у Віденському університеті й відвідував лекції Carl Menger з політичної економії; перейняв його вимогу до точного визначення понять і причинного дослідження.[12]
«Улюблений учень» і останній габілітант Carl Menger; вивчав політичну економію та право у Віденському університеті.
Лише читання «Grundsätze» (Основи) Menger дало Wieser шукану перспективу, яку він у ретроспективі сприймав як визволення з «потреби мислення».[4]
Здобув докторський ступінь 1904 року на факультеті права та державознавства Віденського університету під керівництвом Carl Menger та Eugen von Philippovich.[6]
Ludassy був одним із найвидатніших учнів на семінарі Carl Menger для дипломованих, уже працевлаштованих осіб, зацікавлених у політичній економії.
Wikipedia DE bestätigt: Landesberger gehörte zur Österreichischen Schule und war Schüler Carl Mengers an der Universität Wien.[11]
Sax був спершу суперником, згодом соратником Menger у Methodenstreit, однак за кілька років після 1887-го знову відмежувався від австрійської школи.
Groß wurde von Menger bei der Aufzählung seiner Habilitanten anlässlich seiner Emeritierung nicht erwähnt — ein zwiespältiges Verhältnis trotz formaler Verbindung über die Wiener Habilitation.[5]
Carl Menger у контексті всієї школи: п'ять поколінь, їхні лінії «вчитель–учень», гуртки та колегіальні зв'язки.
Показати в генеалогії →
